“Я терпів свою душу Страх Бруд”

Спинився. Внизу ще шуміли роки Немов у забуте століття зайшові стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені.

Він – паша і пастух. А ми – навкруг,порядні, зняв, отож, реміння з шиї,і ту крамолу, що спочатку – дух,знов дарував. І кожен розуміє. Ми п’єм вино – то крівця не його!

І в церкві недобре, навіть на сповіді(випитує піп: Кого вбив?”, пастир). І в тебе недобре, навіть тоді,коли залишаємося удвох. Не можу тебе обняти,бо страшно скрізь і страшно,стоячи на такій землі,цілувати тебе.

1Ти мені сказала, що три днітому між літаючого листубачила смереку на груні:на боках — від моху — попелисту. Ти мене покликала: ходім! Бо її відбиток зяв в плесі. Може, злі вітри у танці злімвирвали з корінням і понесли,а з-під…

1А дух поблизу ще витає,душа поміж людьми блукає:вже дому іншого шука. Вона безсмертна — кожен знає,бо в неї виходу немає,коли заблукана така. А вже покликано до столу,до гурту давнього помолу. Згадай, кохана: в домі цімти стріла…

Вітри звіялись високо на горі —клин косарів обвівали. Вітер з долу вирвав кілька голосіві приніс на мій схил гори, життя. Я не впізнав ті голоси,тим більше не міг докупи зв’язати,я лише обхопив руками бука,вирваного з корінням,бо не…

Блукав і світу білого не бачив,на велелюдді, як у пущі, жив. Але почув не шепіт – легіт Згадай мотив”. І ти згадав мотив.

Із Бориса І статуї Христа, і статуї владику сяєві колон поникли нині в Ти, справді, левів град. Жорстокий ти і пишний.