1 min read
Слушать(AI)Старовинний пейзаж
Спинився.
Внизу ще шуміли роки
Немов у забуте століття зайшові стоїш.
Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені.
Дзвіночки про них сповіщають,сповільнюють вірш.
І сиплеться попіл па трави старі і короткі,і подув залізний плече, як вода, відчува.
Якого ще треба терпіння,навіщо і доки?
Яка ще потрібна душаі яка голова?
Небесні потоки лягли унизу на каміння,і древні, забуті отари в тумані
Якого ще, доки й навіщопотрібно терпіння?
Які колокільцяпро хвору ходу сповістять?
Герасим’юк Василь
Стихи Герасим’юка Василя. Василий Дмитриевич Герасимюк (укр. Василь Дмитрович Герасим'юк, 18 августа 1956, Караганда) — украинский поэт. Автор с
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Мовчав а прокидаєшся від крику”
Мовчав, а прокидаєшся від крику,бо сни досвітні – рани ножові На тілі – сироти старого віку Ми – сироти, і нам немає ліку Малі й великі, мертві і живі
Іржавий осінній явір
Як пахне явір восени Як пахне явір Ще й при потоці, наяву,вві сні, в Яка роса по кім біжить
На весіллі
Малий у вишитій сорочці,він заглядав під всі столи Гонорний був, бо старші хлопціуперше в хованки взяли Та надійшла найбільша радість:настала і його пора,бо випало йому ховатись Йому — ховатись
Монолог вар’ята
Я від сьогодні служу водночасчортові й богу Дайте дорогу, братчики, раз Дайте дорогу Я не боюсь ні погроз, ні образ