“В мені уже народжується бог”
В мені уже народжується бог,і напівпам’ятний, напівзабутий,немов і не в мені, а скраю смерті,куди живому зась — мій внук і прадід —пережидає, заки я помру.
Я з ним удвох живу.
Удвох існую,коли нікого.
I гримить біда,мов канонада.
Він опорятунок,я ж білоусто мовлю: порятуй,мій господи.
Опорятуй на мить,а далі я, оговтаний, врятуюсебе самого сам.
Самого — сам.
Він хоче поза мене вийти.
Прагнерятуючи донищити мене,аби на протязі, на буряних вітрахя вийшов сам із себе, наче шаблявиходить з піхов.
Хоче вийти геть,щоб згасла свічка болю.
Щоби тьмавпокорення мене порятувалаінобуттям.
Iножиттям.
Найменнямуже невласним: ось він, той загал,яким кермує той шалений бог,котрий в мені воліє народитись(а я ще тую свічку посвічу,аби мені не смеркло передчасно,просвітлої дороги свічка чорна —неначе перемога крадькома).
Стус Василь
Другие работы автора
“Колимські закували зозулі”
Колимські закували зозулі,шумує потік, молода шипшинажовтавий стромить лист Легкі хмаркина порцеляновому виснуть небі А я на цій модриновій колодічитаю про засланця-пустуна Пусте, пустуне
“Ця п’єса почалася вже давно”
Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава,де кожен, власну сутнiсть загубивши,i дивиться, i грає Не живе Отож менi найщасливiша рольдiсталася в цiй незнайомiй п’єсi,в якiй я слова жодного не вчив(сувора таємниця)
Цей біль – як алкоголь агоній”
Цей біль — як алкоголь агоній,як вимерзлий до хрусту жаль Передруковуйте прокльониі переписуйте печаль Давно забуто, що є — жити, I що є — світ, і що є — ти
Мумiя
1Голова його заполонена спогадами (Вiчне перемелювання однiєї iстини:гримаси пiдлостi,пiдлiсть пiдлостi,пiдлiсть пiдлостi пiдлостi) Хтиво показує старечим ротом :те, що було 1968 року нової еривiддзеркалює,нiби в мертвiй водi,подiї 1968 ...
