Зелена Євангелія

Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі. В твоїх очах блакитна сутінь. Не дно кларнета — дно задуми! Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій.

Понад похмуре, чорномуре бердопідносив замок кам’яний свій жест. В нім сивий мешкав цар, мов срібний жезл;в льохах тримав рабів своїх він твердо. Навколо замка виросли крокос,повій з-під листя вій глядів на жердь. Щораз то більш…

В маленькій келії душно, запах сірки. Засушений, мов сірка, жовтий магв реторту п’ялить очі, повні спраг. Червоний біс регочеться із дірки. Мов кльоша, золота над всім оманата опар в куреві кімнату губить.

Мохнатий, мохнатий, патлатий,курлапий та клишавий та чеверногийвилукуваті підігнув під себе ногий більмом споглядає на сонячну лату. Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди. Беззуба щока, спорохнявіле ясно. О, сонце всім…

Овес, метелики і присяги коханців. Весна закрутить хмільно веретена травня. Лисиці, куни і дівчата вранцівиходять мити очі в буйнолозих плавнях. Годинник сонця квітам б’є години,і стулюються маки ввечері бентежно.

В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені. Тепер — де б я не був і коли-небудь,я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені. А як…

І день і вік однаково минають. Не задержатьнам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить,і перша в другій спить, обі у третій, та, як вежа,час виростає й меж не має й нас німить. Так на минулого й майбутнього раменахповішено, мов…

Віра, надія, любов. – ч. 1О, вічно тужать людські душі,час принесе поразку. Хай нам шепоче янгол в ушінову шовкову казку. Прилине срібний янгол уночі,примара невидима,аж батьківщину осяйну сплячипобачиш над очима. Пізнати знов…