Алхімія

В маленькій келії душно, запах сірки.

Засушений, мов сірка, жовтий магв реторту п’ялить очі, повні спраг.

Червоний біс регочеться із дірки.

Мов кльоша, золота над всім оманата опар в куреві кімнату губить.

Дрижать в гарячці в’ялі, трухлі губи;блідий:

Апаге” буркотить, “сатанас”.

Та раптом скрикнув маг — ні, він не п’яний,очам не вірить: золото в реторті.

Під стелю бризнув струмом регіт чортів.

І жах пішов до монастирських лав,ченці шепочуть: уночі над раноко.

Патрикій божевільним став.