В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені.
Тепер — де б я не був і коли-небудь,я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені.
А як зійшов із гір до гамірливих міст,у злиднях і невдачах не кляв ніколи долі та не ганив,глядів спокійно на хвиль противних гурагани.
Мої пісні — над рікою часу калиновий міст,я — закоханий в житті поганин.
