1 min read
Слушать(AI)Прошак під церквою
Мохнатий, мохнатий, патлатий,курлапий та клишавий та чеверногийвилукуваті підігнув під себе ногий більмом споглядає на сонячну лату.
Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди.
Беззуба щока, спорохнявіле ясно.
О, сонце всім світить так ясно,всі рівні є люди.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
До музи
1Навіщо ти прийшла до меней застукала в вікно Навіщо серце б’є шалене,а думка з ним водно Навіщо ти прийшла до мене,веселкою заблиснула в вікні Навіщо серце ти шаленев ці безпросвітні будиш дні
Гірка ніч
Заснули люди в чорнім місті,під ковдрами леліють сни Твоєї мрії не поміститьцей світ безкраїй та тісний Замовкли голоси охриплі,і спокій крила розпина,і північ зерна маку сипле,та не для тебе тишина І ось дрібний чорнявий хлопецьпід...
Тюльпани
Червоне золото тюльпанівна сірім сонці — танці з ликаі механічний сад мелодій,де в чорних дисках спить музика Металу в’язень — людський голосзасуджений в кружок порожній,і світу в’язень — людське серцецього збагнути неспроможне Крізь сір...
Черемховий вірш
Вже ніч нагріта п’яним квіттямдимиться в черемховій млі,і букви, наче зорі, світятьв розкритій книжці на столі Стіл обростає буйним листям,і разом з кріслом я вже кущ З черемх читаю — з книг столистих —рослинну мудрість вічних пущ 2...