Підсвідомість

Понад похмуре, чорномуре бердопідносив замок кам’яний свій жест.

В нім сивий мешкав цар, мов срібний жезл;в льохах тримав рабів своїх він твердо.

Навколо замка виросли крокос,повій з-під листя вій глядів на жердь.

Щораз то більш впадало в погріб жертв,неначе б хто косив тяжкі покоси.

Враз лютий бунт затряс тюрми кублом.

Геть!

З льоту творять інший світ в надії.

Побачив цар ті тереми новіїта став тоді своїх рабів рабом.

Цей цар — це я, палац — душа моя,бунт — сон, раби — мої померлі мрії.