1 min read
Слушать(AI)Сутінь
Долоні сну в весінніх сіняхлягли на струн прощальнім шумі.
В твоїх очах блакитна сутінь.
Не дно кларнета — дно задуми!
Мов зустрічі давно забуті,подертий шовк твоїх левконій.
Мембрана пам’яті найтонша,не пропустивши світла, дзвонить.
Навіщо, сестро,навіщо пестиш тіні тіней?
Закрижаніле соло сонцямов дно музикиув оркестрі,що грає в сну блакитних сінях.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Балада про блакитну смерть
Примарні камениці і коші подвір’їв,мов нетрі мороку, вузькі і мокрі сходи,провалля ночі, що його ніхто не зміряв,і смуток темних брам, і цвілі млосний подих Зім’ятий і заляпаний паперу клаптик,коротка, проста записка: Ніхто не винен,злоч...
Спротив
Чи то струни, чи не струни,чи то, може, вістря шпаг Вік минув зеленорунний,що садами ніжно пах Навіть скрипки срібні жилине заплачуть серед туч,хоч на серце наложилиднів твердих тісний обруч Так стоятиме навпроти,хоч до цього не при...
Весілля
Почалось так: упився явід перших власних строф похмілля Був тільки місяць дружбоюна мому з піснею весіллі Як сталось те, як задзвеніло,сказать не вмів оцього вам би,коли б так серце не горіло Так народились перші ямби
Півень
Зоря майнула, мов стріла,неначе іскра, пісня згасла,і тільки з мокрого зелароса краплинками сплила,мов слово, чиста й ясна Вже обріїв зігнувся рівеньу круглу смугу обруча,і ніч почала вже кінчатись,неначе ватра, догоряти Ось ранок синім ...
