6 Епілог

Хто не жив посеред бурі,той ціни не знає силі,той не знає, як людиніборотьба і праця милі.

Хто не жив посеред бурі,не збагне журби безсилля,той не знає всеї мукипримусового безділля.

Як я заздрила тим людям,що не мали відпочинку,поки їх нелюдська втомаз ніг валила на часинку!

День і ніч – вони на варті, –довгий труд, коротка зміна.

День і ніч – вони в роботі,аж німіли руки й спина.

В розлютованому

На легенькій

За життя своє

Тії люди завзятущі.

І таки не

Перед силою стихії,

І грудьми й чолом

Бурі натиски лихії,

Певне, їм тоді здавалось,що немає гірше

Ох, борці, якби ви знали,що то є безсилі руки!

Що то є – лежати тихо,мов сумний розвиток долі,і на ласку здатись буріта чужій сназі і волі.

Що ж зосталося такому?

Тільки

Ви, борці, прийміть сі думи.

Більш не маю що вам дати.15 – ,

Чорне море коло Анатолії