Хто не жив посеред бурі,той ціни не знає силі,той не знає, як людиніборотьба і праця милі.
Хто не жив посеред бурі,не збагне журби безсилля,той не знає всеї мукипримусового безділля.
Як я заздрила тим людям,що не мали відпочинку,поки їх нелюдська втомаз ніг валила на часинку!
День і ніч – вони на варті, –довгий труд, коротка зміна.
День і ніч – вони в роботі,аж німіли руки й спина.
В розлютованому
На легенькій
За життя своє
Тії люди завзятущі.
І таки не
Перед силою стихії,
І грудьми й чолом
Бурі натиски лихії,
Певне, їм тоді здавалось,що немає гірше
Ох, борці, якби ви знали,що то є безсилі руки!
Що то є – лежати тихо,мов сумний розвиток долі,і на ласку здатись буріта чужій сназі і волі.
Що ж зосталося такому?
Тільки
Ви, борці, прийміть сі думи.
Більш не маю що вам дати.15 – ,
Чорне море коло Анатолії
