Гривна Мономаха

Пастух, що ніс провізію поживну,

В святу неділю зібрану в домах,

Знайшов у приміському лісі гривну,

Яку носив на грудях Мономах.

Все вивчили історики.

Про талісман, який життя беріг.

Князь Володимир, полювавши лося,

Зронив ту гривну огирю до ніг.

Та не знайшов у вченому

Я отого, що знаю без оман:

І досі ходить по

Скорботний князь

Шукає талісман.

Іде, черкає головою хмари,

Двосічний меч звисає з–під поли.

І гірко плаче: міжусобні

До чого рідну землю довели!

Чи нас такими народила мати?

Щось зроду–віку нам не

Братерську єдність у боях тримати,

А тільки з неї воскреса земля.

З нас кожен прагне генералом бути,

Якщо не гетьманом.

Усюди

Волієм лаври першості

Чи впасти в землю мертвими грудьми.

Отямтесь, діти, нерозумні вої!

Вклонітеся

Дніпру.

Ударить час — я ночі

Усіх під власне знамено зберу.

Для добрих справ, задля святої згадки,

Геть прогорнувши віковий туман,

Я подарую вам, мої нащадки,

Знак єдності

Князівський талісман.