Ото були часи: щоб скіфський
Міг воїнів злічить — хай кожен
З усіх усюд для нього вишле в
Стріли своєї кутий наконечник.
Заворушились табуни й
У росах степового різнотрав’я.
Яскріли списи, брязкали
Аж десь від Каспію до Подунав’я.
І за наказом царського
Всю безліч стріл в печах перетопили
Між скелями на березі
Казан з тієї бронзи встановили.
Ледь видимий в легкому тумані,
Нещадним втіленням земної
З’явився цар на білому
Із сагайдаком золотим при боці.
Хиталось узбережжя від голів
Та ось перед царем схилилась кожна.
Диміло вогнище: п’ять пар
У тому казані зварити можна.
І їх варили, їли та пили,
Та по кущах горланили без ладу.
Цар був щасливий: зварені воли
Достатні символи земної влади.
Ну, може, ще відрізані носи,
Бо цар — як цар він дбає пропокірність.
О вільний степ!
О золоті часи!
Я вас благословляю за помірність.
