2 min read
Слушать

“Край тіні власної ти матінко сидиш”

Край тіні власної ти, матінко, сидиш,покрай життя, покрай своєї долі,і зеленіє в затінку спориш,і високо тобі, як на престолі.

І все ти бачиш, все до білоти,до мого смутку, до рубця на тілі —все бачиш ти, все чуєш серцем ти,проламуючи простір

Моя печаль, жалі мої і більвідлунюють у виболенім серці.

І я, мов дощ, до тебе звідусільіду, іду з наповненим наперстком.

Не меду, ні — цілющої водия зачерпнув з глибокої криниці.

Далекий я, та жди мене, та жди,—я донесу на денці хоч росицю.

Коліна збив і лікті обшмульгав,до кістки здер всю шкіру, наче лико, —повітря дране нею залатав,аби тебе, аби тебе не

Але ти чула, бачила, булапобіля мене, у мені, зі мною,росиченьку в наперстку подала,розбавлену останньою сльозою.***

0
0
295
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

«И вырвал грешный мой язык!»
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+