Обійми

І крякав крук, але довкруг ні хмарки,і горобина, вибухнувши жарко,аж іскрами розбризкалась навкіл.

А поруч з нею вільхи недогарки —так ніби сонце ділене

Сюди погонь, а туди сажа чорна,сюди весілля, а туди печаль,сюди оздоб’я, а туди потворність,туди захлання, а сюди кришталь.

Все нарівно, бо світить на два боки,і через мене поділ той проліг,хоч він такий тонкий, але глибокий:праворуч суцвіть, а ліворуч —

Сміюся одним оком, іншим плачу,у півуста хвалю, у пів… хулю,то серце — крига, то — як жар гаряче,тим — проклинаю, а ось цим — люблю;не зодностайнить ні очей, ні слуху;і дві долоні врізнобіч летять,так ніби прагну тим поривчим рухомдві половини світу об’єднать.***