В зоомагазині

Майстер опудал, облудал пташиних,втиснувши в очі дві горошини,ти підіймаєш крила на кпини,їх підпираючи на патичини.

В птичому царстві застиглого летущо ти відтворюєш — власні прикмети?

Власні жадання втілюєш в пір’я,множачи, збільшуєш лахмів скарбів’я:кані, куріпки, крячки, синиці,небо збідніле — страчені

Вилущив з пір’я душі крилаті:форма спустошена, суть — дуплувата.

Слово всихає в кожному йменні,в кожному горлі — звуки священні,втрачено з небом птичі сполуки,рух ув’язнили пожадливі руки.

Прагнув привласнити простір в очницях —в формі увічнив спустошені птиці,в слово ввібгав, але літери блякнуть,сходять, зникають лету

Вільному — воля, тобі ж — владування,не присмолити до стелі літання,не розімкнути свого кружеляння.

З крапки у небі лет розпочався,крапкою канув у позачасся.

Крапка — шротинка, куля — краплинка,лине все далі душі

В майстра опудал нова морока:як присмолити танучі роки?

Сохне підошва, трухне підлога,меншає відстань від ніг до порога.

Збільшилось пір’я — білі замети,в кожнім опудалі — смерті

Вікна всі — навстіж, долу — полиці:падають, падають влучені птиці;грузнеш по горло, тонучи в пір’ї,чути: регоче сова в надвечір’ї…***