“Обганяє хмара хмару”

Обганяє хмара хмару,куриться літак, мов дріт,в надра вигаслого жару,щоб поволеньки

Шовкопрядний дощ тихенькоточить лощені

Біль такий, ніби обценькиз тіла смикають кістки.

Та не змірять болю звуком,не змотать його, як нить.

І у пологових мукахпородільниця кричить.

Пробиває шкаралущувже дозріле

Доганяє смерть всіх сущих,крик погибель

Гасить звуки простір ватний —крик відлунює в тобі,мов життя самодостатнє,бо йому імення — Біль…***