Цибулина

Біля брами тюремної, мила, не плач

Не розтопиш сльозою

На Великдень мені передав

Твій дарунок — просту цибулину.

Як ти знала, що тут, серед випарів зла,

Де за стінами стогнуть невтішні,

Цибулина для мене дорожча

За троянди й жоржини розкішні.

Я дарунок отой примостив біля ґрат

І невдовзі проклюнулось диво:

Зеленіє росток — вільних пагонів

Мов заглянула в камеру нива.

Я субтропіки бачив і пальмовий Крим,

Мандрував по долинах

Та зелене шаленство під небом

Так мене не вражало ні разу.

І нараз я відчув, що зелений росток

Це я сам у житті потойбічнім.

Він і я — лиш короткий спіралі виток:

Ми пов’язані коренем вічним.

Пагінець, переповнений дивних чуттів,

Через грати тягнувся до неба.

І здавалось, молитву якусь шепотів

То молитва за мене й за тебе.23. 04.1977