Макіявелівський полуденок з Архипенком

Титові

Прийшов його милість король Соломону гості не тільки до мене —нікого, одначе, не взяв у полон,лиш серце моє незбагненне.

Пройшов він крізь простір, пройшов він крізь час— король цей для вчора й для завтра.

Біблійну кирею надів він для нас,чи, може, це плащ космонавта?

Не стрій, не корона, не помах жезлаговорять про силу і владу —німий маєстат — оборона від зла,він хаос приводить до ладу.

Рішучість, повага — пануй і веди!

Історія місце присудить.

Не страх, а довіру і гідність буди,і підуть за покликом люди.

Щось людське в цій бронзі.

Округла гладіньпом’якшує грані кубізму.

Я бачу усмішку — абстрактну, мов тінь.

Володар цей має харизму.1985