1 min read
Слушать(AI)Лад
Недослідимий, незбагненнийтравневий світ густо-зелений.
Співа весь день дрібний пташок,немов заучує урок,луна весь час один рядок:— Тьох-тьох… Віть-віть… — Тьох-тьох.
Віть-віть… —звучить у відповідь рефреном.
А ми з тобою оцих дварядки ніяк не заримуєм:то зайвий склад, а то слова,і тріслий голос не співа,а ніби куряву здува,—то бубонить, то
А то затягуєм не в ладпро квітування й листопад,і кожен — несусвітним гласом,так ніби скрипка разом з басом:немовби чорний шовкопрядпереснував павуттям сад.
А як же світ співа стоусто,дощами, грозами звучить.
І тчуться звуки: рідко-густо,до нитки нить, до нитки нить,—тканням суцільним, спільним
Щоб так звучать, треба любить.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Серпневий листок
Над водою вогняноютонко стелиться туман,кружеляє над тобоюлист торішній, як гавран Позолотою шурхоче,теплу хвилю наганя,залетіти в очі хоче,щоб розвіять фарби дня Я віддмухую від себе,відганяю його пріч,та, немов сучок у небівищербивсь, ...
Погляд на дерево
Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога,і співають багряно присипані листям півні Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного,коли він п’ятипало світився тобі у вікні Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша Шестиміся...
Земля
1 Присутність снігу серед полярозширила очам роздолля,і тану я, мов грудка солі, —вітри гуляють подовколлям:роздмухують, розносять нас,щоб запліднить біжучий І навмання душа простує —їй всюди вільно домувать:в кристалах снігу, в житніх с...
Грамота
За мене й окрім мене,в мені та поза мноюхтось рішення приймав, відверто нотувавто тінню по стіні, то по мені стіною,то розчином вапна, то фарбою густою, —новіла на губах обручка Досвідчений мій зір ошуканий був зновузеленкою листків, яскравіс...
