Над водою вогняноютонко стелиться туман,кружеляє над тобоюлист торішній, як гавран.
Позолотою шурхоче,теплу хвилю наганя,залетіти в очі хоче,щоб розвіять фарби дня.
Я віддмухую від себе,відганяю його пріч,та, немов сучок у небівищербивсь, струмує ніч:луг залито чорнотою,і оббризкано хати,вікна фарбою густоюналились до сліпоти.
Залітають в них роямичи то ластівки, чи
Випливає з річки каміньна поверхню з глибини —зяє в нуртах чорний отвір,наче вибитий сучок,—з нього духом б’є болотним,джерелує ночі
І у тебе дірка в грудях —з неї вихлина тепло.
І летить наскрізно зірка,шелестить сухим крилом.***
