Погляд на дерево
Крізь вершечки дерев проступає щомиті чіткіше дорога,і співають багряно присипані листям півні.
Що ж ти вичитать встиг із листка вогняного,коли він п’ятипало світився тобі у вікні?
Та чи ж лінія серця бува за життєву коротша?
Шестимісячний строк — це багато чи мало для нас?
Тихо стовбур схитнувсь — червониться пороша,продувається клен, продувається час.
І навіщо труди проростальні, навіщо і мукирозривати бруньки і для листу визбирувать сік?
Якщо небо дихне гіркотою розлуки,відречеться земля і червоний обірве потік.
Чорне дерево грудня, чом же ти вік не зелене?
Чую, чую у кров інший колір
На долоні дивлюся свої, як на листя черлене,і нічого не можу дізнатись про час.
Мабуть, знають півні… бо читають, як ноти,і пітьму, і світанки, і сьогоднішній день.
Слухай, слухай: крізь шар чорноти й позолотипроростає пагілля кленових пісень.***
Павло Мовчан
Other author posts
Невже ж навіки
Схлинання співу калинового,спливання крові в золоте,кричання зручене з тривогою:щось в святі чиниться не Римується вже відчай з вічністю,у горлі крик сучком загвинчено,дороговкази покаліченізагналися у землю виклично І ніби струни, в міз...
До зірки
До неба я очі підвів,зірчину-мачину набачив;промінчик, як волос, дзвенів,і звук лоскотався гарячий Вечірня печаль ув очахмінилась, мов небо, рожево І простір розлого звучавнад снігом, над полем сталевим — Земличенько, земленько, зем...
Пташине імення
Опукла спокусливість ліній пливучихсхвильовану плоть за хвилину озвучить;і ніч насолоди, спожита поволі,розчиниться в грудях крупинкою солі Від лона палкого долоні відлинуть,заносячись вгору на лет лебединий,і витнуть в повітрі осягнуті форми...
“Мене цієї ночі вмерло так багато”
Мене цієї ночі вмерло так багато,так, ніби мову я раптово втратив,забув усі імення та слова,а на обличчі виросла трава Мені приснилось те, що було явним:ти була з іншим у моєму травні,ім’ям чужим ти кликала мене,і дерево дзвеніло крижане,і си...
