1 мин
Слушать(AI)Сонет
Коли німують людські живі душі,тоді і роси кам’яніють на зелі,а очі в молоді, немов од суші,мертвіють, облітають навесні.
Того, душе, на світляних розгонах,свої прозорі вікна розтворяйі випускай слова на землю чорну,де клекотять, мов казани, моря, —щоб голосно садами Зворушилина дальніх берегах твої словаі сонце галасом живим зустрілиудосвіта на тисячі човнах, —щоб роси бризнули, та тільки не камінні,на ниву радощів, і праці, і терпіння!
Осьмачка Тодось
Феодосий (Тодось) Степанович Осьмачка (укр. Теодосій (Тодось) Степанович Осьмачка; 1895—1962) — украинский прозаик, поэт, переводчик. Автор стих
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Загадка
В-ці Коли зблисне річка в рогозі,під сонцем ринучи в стави,я босі ноги згадую в грязі,що мовчки бачили і ви І відвертаюся лицем від плес,де й сонце соромом стає,бо ви його з водою, як з небес,у серце занесли моє
Елегія
Лікарня Гармидер і крик божевільної баби Немає глибокого неба,ні поля з ярами, Чогось забарилась любову вінку із
Пашпорт
Осінній вітер в лузі свище, Вербу хитаючи тонку; А я схиляюся ще Себе побачити в струмку
May soul is dark
Я знов самотній і проклятий, —схилився тяжко до вікна:на мурах, ніби на розп’яттях,ворони виють в небеса їх чую крики ізнадворуу серці зрадженім Куди, куди втічу від горя,від тих зловісних голосів Упала буря із-за боруна місто пилом...
