Нащо мені женитися?
Нащо мені братись?
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.
Оженився, вони скажуть,
Голодний і голий,
Занапастив, нерозумний,
Молодую волю.
Воно й правда.
Що ж діяти?
Навчіть мене, люде,
Іти хіба до вас в найми?
Чи до ладу буде?
Ні, не буду чужі
Пасти, заганяти;
Не буду я в чужій
Тещу поважати.
А буду я
В голубім
На конику
Перед козаками.
Найду собі
В степу при долині
Високую
На тій Україні.
На весілля
Вийде
Та винесе самопали,
Викотить гармату.
Як понесуть
В новую світлицю,
Загомонять самопали,
Гукнуть гаківниці.
Як положать
В новій хаті спати,
Заголосить, як та мати,
Голосна гармата.
Гукатиме,
Не одну годину.
І рознесе тую
По всій
Перша половина 1849,
Косарал]
