“Найтонша ватра не згаса”

Найтонша ватра не згасапід небесами,немов тримає небесау тьмі над намилише вона.

Одним одна.

Тому й тримає.

І є печаль, і є вина,й злоби немає.

Але нема і добротиі вже не буде.

Бо ватра ця із темнотине вскочить в груди.

І не розпалить більше нас,ми с-славно гаснем,бо ж був і в нас Великий Князь,був Сонцем Ясним.

Затонко, ватерко, гориш.

Заостро, фрілко.

Стримиш у грудях ніби ніж —в моїх замілко.