2 min read
Слушать

Ранкова пастораль

Розвиднювалось.

Ми пішли коситиза грунь.

А нам навстріч несли трембітичоловіки з присілка – хтось помер.

Була ще тиша.

Та ранкова тиша,коли трава сама себе колише,бо вітер спить іще у тьмі дерев.

Чи мервою притрушене, чи сивепоганське передсвітло млисті гривилісів наскельних на старих верхахвичісувало леготом, думками,тому тінь птаха, що майнув над нами,зняла цураві лахи хмар, як птах.

Тонке джерельце скочило у вічі:втекло із ночі, ткалось на обличчі –ми падали і гладили траву.

Трава світилась – плакала на віях,немовби в наших мріях і надіяхрозвиднілось, як на кішню нову.

І стало чути, як дитина плаче,а потім крик.   Ми йшли на крик дитячий.

За стайнею на яблуні низькійтремтіло хлопченя мале, рукамиобнявши стовбур, наче шию

Тонке джерельце з наших мрій, надій.

Ягнята й вівці збилися докупи,навпроти них завмерли ми, як

Баран аж від скарлючених кущівнемовби для смертельного двобоющоразу розбігався й головоюо стовбур яблуневий бив і бив.

Баран барана в люті б’є до смерті.

А чим його погладив проти шерстіневиспаний, маленький пастушок?

Невже ця худобина скаженієтому лишень, що яблунька не вміє,сердешна, відступити хоч на крок?

Він звір.

Кров залила осклілі очі.

Вже й сам гатити в дерево не хоче,та хтось його кидає знов і знов.

Заточується вже!

Він нас не бачить,хоч пирскає й на нас його гаряча,скажена, темна, клекітлива кров.

Сказав хтось:

У шаленстві здохне скоро,бо відступать не вміє, хоч про соромне відає…   А я б його забив,щоб не пропали ґаздам туша й шкіраі щоб малий не впав на роги звіра”.

І, взявши ніж,до яблуні ступив.

Повіяв вітер, і проміння першеобмило нам обличчя, вітром втерши.

І весело було б, якби не страхвід того, що ніколи наші страхине зможем зняти, як цураві лахи,і закопати на старих верхах.

Пішли ми далі тихо, як за

Світ, що в стражденне Древо лупить лобом,відкрив хлоп’як з малої висоти.

Йшли мудрі, ніби з нами все було вже,і здохнути,до тями не прийшовши,все ж веселіше,   аніж далі йти.

0
0
182
Give Award

Герасим’юк Василь

Стихи Герасим’юка Василя. Василий Дмитриевич Герасимюк (укр. Василь Дмитрович Герасим'юк, 18 августа 1956, Караганда) — украинский поэт. Автор с…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Уходил поначалу призыв на войну
Ароматное цветение сирени
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+