Самотні дівчатаносять на грудях стигми місяця— два відображення його обличчя —що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч,що сповнюються нестримною спрагою,і п’ють його повно.
І тодів золотих плесах їхнього волоссяпалає повня місяця,а їхні білі стегна —то палати для нього.
