Спомин
Скільки, скільки довгих років,
Років горя і турботи,
Проминуло з того часу,
Як по горах я ходив
Скільки, скільки довгих років,
Років горя і турботи,
Проминуло з того часу,
Як по горах я ходив
Здається, недавно — та ціле
Пробігло, мов піна на хвилі
Відтоді, як вбоге селянське
Заснуло на скіфській могилі
Товаришко
хто зна, чи хутко
Провадить знов розмови запальні,
Нехай, поки від них ще серце б’ється,
Туди лину думками і серцем,Де під лісом білесенька хата,
Очеретом поросле озерце,
Там збирали ряску каченята.
Там дитинство моє босоноге
Пасло гуси, раділо й сміялось.
Мені в сю ніч приснився ясний місяць,високе небо, вільний винокол
Блакитне світло сяло і тремтіло,немов огонь таємний чарівниці,а над тополею зоря світила,моя зоря, що скрізь мені сіяла,поки мене не замкнуто від неїв камінній клітці в чотирьо...