·
3 мин
Слушать

Братові й сестрі на спомин

Мені в сю ніч приснився ясний місяць,високе небо, вільний винокол.

Блакитне світло сяло і тремтіло,немов огонь таємний чарівниці,а над тополею зоря світила,моя зоря, що скрізь мені сіяла,поки мене не замкнуто від неїв камінній клітці в чотирьох стінах.

Мені приснилась, друзі мої рідні,безсонна ніч одна, що так давно минула,та не забудеться вона повік.

В той час була для мене скрізь весна,вона була і в серці, і в природі,блакитні й білі проліски цвіли,і я втішалася весняними квіткамитак, мовби всі вони росли для

І я тоді жила.

Безсонні ночі минали швидше,ніж у сні коханім, снувались думи,пролітали мрії, а спогади з надіями спліталисьв один вінок, були там лаври, квіти…були й терни, я потім те дізнала,тоді ж не чула – ніч зачарувала.

Ти знаєш, сестро, як блакитна нічкабентежить серце, думку

Не спи, не спи! – говорить ясний місяць, –бо як заснеш, я промінь наведу,немов стрілу, і встрелю в сонне око, –присняться марища бліді і невиразні,жах стисне серце і розбудить вмить.

Не спи, не спи, тебе я очарую,і наяву побачиш дивний сон».

Чи знаєш, брате, як лагідна зіркаговорить:

Погаси робочу лампу,покинь книжки, забудь свою роботу,поглянь на мене і згадай ті зорі,що десь далеко, там, у парі сяють,я завжди в них дивлюсь, мов у свічада,в таку блакитну нічку, як оця».

Мої кохані, я б сказала вам:не слухайте отих речей підступних,та знаю, що даремне згине рада,бо я сама собі її давалаі власна рада марне загубилась.

У тую нічку, що давно минула,що я тепер побачила у сні,я довго слухала розмову чарівнуясного місяця й лагідної зорі,а серце стукотіло так раптово,а думи ткали безконечну тканку,мережану при сяєві блакитнім,аж поки сяєво зробилося рожевим,тоді у серці якось обізвалось,мов жайворонка спів, виблиснуло, мов

Коли ясне весняне раде сонцемалу кімнату рясно освітило,то на столі на білому паперівиразно рівні щілочки

Про що були мої думки й писання,не буду вам казати, друзі рідні, –бо в вас, наперекір сумним очам,прорветься гама непокірна сміху,і буде жаль мені на сльози, вам на сміх.

Тож не питайте, що мені іщепримріялось в блакитному сіянні.

Мені в сю ніч приснився місяць ясний,високе небо, вільний винокол…

0
0
106
Подарок

Леся Українка

Леся Українка. 13 (25) февраля 1871 — 19 июля (1 августа) 1913) — украинская поэтесса, писательница, переводчица. Автор стихов: Ой здається не ж…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

Расставание
Бодхисатва
Всё пройдёт, просчитано судьбою это наперёд
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.