ТГШевченко перед пам’ятником Миколі І
Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен,синіє грань води, що імені збулась,і зерна вільхові із білої половинасіялись у зморшках гранітного
Насіялось й в рукав, що аж судомить руки,наперсники надів мороз на кожен перст,і холод видиха луска рясного бруку,що плутано проліг із норду і на
Скриплять кобильчаки важкими полозками,сотається юга через кілечка лун,і мідний птах летить ген понад головами,та знають ще не всі, що то літа вістун.
На добре чи на зле?
Так просто відгадати:розвій з-перед очей те кам’яне чоло,де віддзеркалились і муштра, й каземати, —і будеш знать про те, що буде, що
Потовщав парапет від доторку миттєво,і камінь — від стопи — іще круглішим став;спорснула вмить нога — у каламутне мреволетять душа і крик, покинувши вуста.
До чого чистий сніг за кріпосничим муром!
Як смушок, ліс лежить, не зрушений ніким,лиш де-не-де дими з присипаних пічурокзгинаються… ось-ось збіжаться в кулаки.
Незатишно душі, що ширить літ навсібіч:маліє, упаде, як макове зерно.— Хіба оце й усе, мій запізнілий чибіс,чи ж явлене було таке нам знамено?..— Перезимуєм ще.
Пересумуєм якось,загостримо перо об пам’ятний граніт;і з вистражданих сліз, щоб більше вже не плакать,окривджений царем, ще виворожим світ.***
Павло Мовчан
Другие работы автора
Обіцянка
Цей кримський рай — з незгаслим розмарином,коротким строком визначених втіх —прискорював життя і майже похвилиннонагадував, що жив не так, не так, як міг Безглузда метушня, застілля та похмілля,спустошлива любов, порожні Та інколи душа, ...
Серпневе
В пониззі, ген, вогні жаріють,аж золотіють береги,легкі підпалини чорніютьна хмарах ніжно-голубих Легкавий дух переймом з яруіде поволеньки на схід,де засвітився місяць каровідкритим поглядом на світ Початим вечором на чатистає вода біля...
Хвала звуку
Куди спішити дереву чи квітці Підносить зріст угору, наче східці,насіння слів і захвату пилокна висоту довершених думок Лускою риба пломінь віддзеркалить,щоб ми, йдучи, ніде не спотикались,аби усі від надміру чуттяне перейшли на лінію жи...
Система виміру
Прикметливий, ласкавий, обдарованийтвій погляд вабив, свіжоустий співнаповнений був світлом негріховнимі линув голос, звільнений від слів О посестро, скитальнице боляща,не розминулись ми, а розійшлись,там був гайок, а ми гадали — хаща,в якому...