Хвала звуку

Куди спішити дереву чи квітці?

Підносить зріст угору, наче східці,насіння слів і захвату пилокна висоту довершених думок.

Лускою риба пломінь віддзеркалить,щоб ми, йдучи, ніде не спотикались,аби усі від надміру чуттяне перейшли на лінію життя.

Любов’ю перевищуючи розум,в очах замкнувши непотрібні сльози,ми слухали, як золота струнапронизує свідомість аж до дна.

О благовісний звук в союзі з хвилюванням,проймаєш дух протяжним величанням,і нас, любов’ю сповнивши, зігрітих,ти об’єднав рівновеликим світом.

І, трудячи несхилені коліна,ми піднімались вгору.

Звуків пінаросла, росла, бо звабний звук бринівна сонцем позолоченій струні.***