Летіли
У краї далекі.
Мають
Помежи хмарками,
Ой, та й попід небесами.
Жили — не тужили,
З Павликом дружили.
Самі полетіли,
Павлика лишили,
Тяжко ж його зажурили.
Не летіть, лелеки,
У краї далекі!
Будемо гуляти,
Разом зимувати,
Є в мене санки і лещата.
Є в мене
І шабля-сестриця,
Є і лук, і стрілки,
Зостаньтеся тільки,
Буду, буду я вас захищати.
Озвались
До нього
Ні на тих лещатах,
Ані на
Ми не вмієм, милий, гуляти.
Всі ми довгоносі,
Та ще й ноги босі,
Як нам зимувати,
В снігах потопати?
Де ж ми візьмем чоботята?
Павлику, наш друже!
Не журися дуже:
Як сніжок розстане,
Як зима пролине,
Ми
Знов на Україну.
З білими хмарками,
Разом з
Ми
О весняній днині,
Бо немає краще,
Як на Україні!
А як будем
В вирій вирушати,
Тоді, може,
Павлика гуляти.
Як буде слухняний,
Та буде хороший,
Та в своєї
Дозволу попросить”.
Одійшли морози,
Одійшли пороші.
Павлик був розумний,
Чемний і хороший.
Слухав татка й
І любив звірята,
І малу сестричку,
Голуби й крільчата.
Виглядав з віконця,
Поглядав далеко:
Чи не
З вирію лелеки?
Уже прибувають,
Крилечками мають,
Радісно з
Всіх поздоровляють!
І звили
Осьде на тополі.
Близько біля хати,
В Павлика надворі.
Цілі дні клекочуть
Дзьобами стукочуть.
І лелека-батько,
І
Ось уже в
Малі лелечата.
Малі лелечата
Прехороші діти.
Підіймають
Дзьобики розкриті.
Кличуть бітька й маму,
Чом вони не бавлять?..
А внизу радіє
Береже їх Павлик.
В нього лук і стрілки,
Шабелька при
Отакі
Козаки-молодці!
Записавсь
В козаки завзяті,
Щоб ніхто не
Малі лелечата.
Ой, прийшли
Де тут є пташата
Малі
Батько, мати в полі
Нічого не бачать.
Плачуть малі діти
Лелечата плачуть.
Стали
Гніздо руйнувати,
Гніздо руйнувати,
Діток забирати.
Не чують лелеки,
По полю гуляють,
Діточкам
Гостинці збирають.
Як узяв тут
Та як стрельнув з лука!
Та й улучив
Поміж самі вуха!
А тує вовчицю
В саму потилицю!
А тії вовчата
Поміж
Не ходіть!
Забирать!
Зраділи лелеки
І батько, і
Павлика ж ми
Повік шанувати!
Заберем з
За море гуляти”.
Летіли
За море удруге,
Забрали з
І малого друга.
Летіли
Попід небесами,
Попід небесами,
Помежи хмарками.
Дзьобом стукотіли,
Крильми тріпотіли,
У далекий вирій
В Африку летіли.
А поперед
Та й понад
Ластівки
Несли телеграми.
Телеграми в
Я,
І,
І Й
І!
З
И
Слони
І сурмити
Я,
І,
І Й
І.
О
И,
М
И,
Й З
И”.
Чорні
К морю
І
Прибули з квітками.
Мавпи, і жирафи,
І ногаті струсі
Прибули і дітки,
І старі матусі.
І смугасті зебри,
Грубі носороги,
Посідали рядом,
Підібгавши ноги.
Тут іще й
Хвостиком майнула,
З моря виходила,
Речі говорила.
З нею всі малята
Дрібні акулята,
Назбирали в
Подарунків гору.
Засурмили сурми,
Захитались скелі
Павлика
Слон іде веселий,
А за ним малятко
Мале слоненятко,
Носиком киває,
Павлика стрічає.
Так усі стояли,
Квітами махали
Гостей з
Зустрічали.
ІVПавлик у
Так оце та Африка?!
Так оце той вирій?!
Ходить, ходить
По пустелі сірій.
Попереду — море,
А позаду — гори,
Межи ними один пісок,
Горе ж мені, горе!
Кам’яні
Покололи ніжки.
Від жари в
Пухирі на
І,
Є
Е В
І,
К
А
Шкіра посмалилась,
Ніжки натрудились,
Оченята без
Тяжко занудились.
Тут піски гарячі,
Тут страшні пустині.
Ні, немає в світі краще,
Як на Україні.
Тужить Павлик з
Край синього моря,
В море поглядає.
А море безкрає.
Павлика
Мавпи, й носороги,
І смугасті зебри,
Й струсі довгоногі,
Чорні
І
Ластівки
З дому
Повертайсь, бурлаче,
Годі мандрувати,
Бо скучає
І сумує мати.
Час уже
З мандрів повертати”.
І радіє Павлик,
Кричить
Скоро вже
Полетять лелеки!
А поки —
Сестричку і
Ластівка
Несе телеграму.
VПогостили досить
Час уже вертати.
Вийшли, вийшли
Їх усі звірята.
Чорні
К морю виходили,
І
Прибули з квітками,
Мавпи, і жирафи,
І ногаті струсі
Пустотливі
І старі матусі.
І смугасті зебри,
Й грубі
Посідали рядом,
Підібгавши ноги.
Тут іще й
Хвостиком майнула,
З моря виходила,
Речі говорила.
З нею всі малята,
Дрібні акулята,
Назбирали в
Подарунків гору.
Засурмили сурми,
Захитались пальми,
Павлика
Слон іде печальний,
А за ним малятко
Мале
Слізоньки втирає
Павлика прощає.
Так усі стояли,
Квітами
І на
Друга проводжали.
Проводжали
В ранішню
Й,
И З
Й
С
А
Летіли
Із країв далеких,
Помежи хмарками,
Попід небесами,
Через сині гори,
Через Чорне
Не боявся Павлик,
Бо не знав тут горя.
У лелеки
Дужі та широкі,
В небесах
Швидко і
А на
Зажурилась
Щось нашого
З мандрів не
Коли тут — л е л е к и!
Прибули здалека!
Приземлитись хочуть,
Дзьобами стукочуть,
Дзьобами стукочуть,
Крилечками мають
Всіх поздоровляють,
Всіх поздоровляють!
Матінку стареньку,
І сестру маленьку,
І біленькі хати,
І сади строкаті,
І степи
Золоті та
Ой, немає
Як на Україні!
Спустились
Посеред левади.
Павликаа
Всі живі і раді:
Батько і матуся,
Лесик і Настуся,
Крілик і крільчата,
Півник і
І сміються
Радісно лелеки,
Як усі
Про краї далекі.
Весело
Сонечко надворі
Павлик
Всім привіз з-за моря:
Лесикові —
Й лист від крокодила.
А малій Настусі
Пір’їнку від струся.
Квіти має
Від ґіпопотама.
Тато ж що здобули?
Мушлю від акули,
Ще й від
Кремінь для
Стільки
Африка прислала.
Решта ж мають
І від всіх привіти,
Від усіх привіти,
Від усіх привіти.
А лелеки
Лагодять хатину,
Ще й нову будують
Дбають цілу днину.
По зелених
З Павликом гуляють,
Радісно з
Всіх поздоровляють:
І червоні маки,
І волошки
Ой, немає краще,
Як на Україні.
Голубі
І пісні
Й,
Є
Е,
К
А
І.1943
