О не стреми свій лет, обмеж себе собоюі визнач наперед любов свою журбою.
Бо над усім завжди горує день печалі,і будеш ти один різьбить свої
Огромлений твій слух шукатиме мовчання,і виснажений дух вгамує поривання.
І, сівши на поріг, ти оком світ окинеш:хтось квапиться, летить, та ти його не
Нехай, нехай стремить, йому не до
Ти ж сів перепочить, щоб доганять світання.***
