З ночі в день і навпаки

З циклу

Музейні експонати».

Вдивляючись в малюнки

З’ява свавільна, нічна, самородна,нащо щоночі приходиш у сон,ще полишаєш у грудях холоднихкрицю чи танучу кригу на схрон?

І, закувавши мене у кольчугу,голову втисла в іржавий шолом —знати червоні кільця та смуги,і поясок перекреслив

Інше життя проживаю щоночі:сон стає дійсністю, здійснене — сном.

Що відбулось — стає снивом пророчим,а що наснилось — те сталось давно.

Мов перекинувсь униз головоюти в цьому світі, а світ у тобі,і повертаюсь щоночі із бою,щоб пережити вже бачений бій.

Шрамами списані щоки та груди,губи розтяті, роздвоївсь язик:яв мені каже, що сніг вночі буде,в сон забріда незнайомий різник;променем гострим висвітив житло,і по очах сіконувши,

Вранці збудився, стискаючи бритву,і червоніє на грудях

А на долівці жодної цятки —з стрілок будильних скрапує час;тихо шепоче хтось: — Груди на згадкушвидше розкрай, доки промінь не згас.***