Криничка
Поваби земні щоденно тішать око:безмежна зеленість трави, що не чує снігів,дерев палахтіння, на листях настояний спокійі ківш гайвороння, що мулом на лузі осів.
Розгорнеш траву, розкриється чорна криничка,як отвір в минуле, куди навіть лист запада,вершечком донизу летить обгоріла осичка,але не схлюпнеться у проймі гранітна вода.
Мов з докором, в очі твої вона дивиться тупо,та нею забуто минуле, і пам’ять глуха.
Проте сколихнеш — мов болячка під струпом —ятріє життя і час не всиха.
І ти, відсахнувшись, відступиш на крок від безодні,аби не явила промерхлі події старі,і замість очей відчув дві крижини холодні,яких ані небом, ні жаром дерев не зігріть.
То час сколихнеться в тобі і бачене зрине,що жахом ввійшло, проминувши і пам’ять, й слова:окоп і обличчя, де замість очей — дві крижиниі в мертвій руці зеленіє осіння
В свідомості — кола, і бачене рветься на волюі стукає в скроні, аж череп тріщить.
І губи розлущив, пускаючи голос: — Ніколи!
Ніколи не буду дивитись у землю, а тільки в блакить!***
Павло Мовчан
Other author posts
Лічба
Многовмістима ця лічбавсе зрахувала: дати, рокиі розіклала на губахминувшину на «доти» й «доки» Розкинеш руки — ось якийцей світ, цей простір, ця хвилина,і рветься, рветься край рукиневпинноткана павутина На лікоть змірять, на ступінь,на...
Вічна основа
З циклу Ти вишита була на Коли ж угору руки підіймала,тріщала заполоч — махала ти мені,а я був тінню — рухавсь по стіні,поволі наближався до Та застережливий, розпачливий твій рухрвав полотно — утворювалась дірка,тріщав і зір, і роз...
Співвідношення
Мало, мало, ой мало життя,аби втішити всіх і розрадить,перейнятись до всіх співчуттям,по голівці кульбабу погладить Мало рук, мало серця меніобійняти, любов’ю зігрітидні старечі і плечі сумні,безпросвітне сирітство на світі В моїх подиха...
Простір
І поле перейшов, переступив зелину, у рукаві приніс довірливу хмаринуі видихнув з грудей
