З далеких літ дитячих
Жовтільниця цвіте попід старим парканом,за ним — замшілий дім.
Він має повно літ.
Мов крапля, у вікні цвіте прегречна панна,вона перебира губами бузу цвіт.
В приземистій вербі є потайне дуплиння,у ньому білий лист, змережений слізьми,бо замість слів цвітуть три плями світло-сині,розмилося чорнило, аби любов
Не вичитать мені, не вимислити й слова,так розповзлося все і схоже на п’ятак.
І важко розгадать ту пляму загадкову,те дивне знамено, гірко-таємний знак.
І в розпачу — в бур’ян високий, прегустющий,де під листком щавлю кропив’яний амургорохові стручки так падковито лущив,що до зальотних справ геть байдуже йому.
Пучечок кропиви у сайдаку зів’янув,і лук без тятиви лежить, немов патик…— О, як я вас кохав, моя маленька панно, —не виповім того, бо зжалений язик…***
Павло Мовчан
Other author posts
“Світ розчинивсь — пропасниця б’є тіло”
С Світ розчинивсь — пропасниця б’є тіло,так наче цвях висмикують з п’яти,і розповите поле почорнілеповільнить крок: не квапсь — куди іти Та як же світ без мене заплощинний Без мене люди, дерева сумні
“Від листопаду вседенного”
Від листопаду вседенного,від неба надто голубого,від яблука — така студінь,що, наче кригу, власну тіньб’єш закаблуком — і Яка холоне жовта мить В бадиллі жил, в загуслій крові,в очах — дрімає жар любові,а в голосі — густі Сніги, о д...
Оселя
І оком не зглянути — поле та поле далеке,і пада з крила на крило споловілий лелека:хитнеться земля то ліворуч, то піде праворучма вгору,під шаром повітря пульсує прожилка прозора — Хвала усевладній сподіваній волі,що день заопуклює на видноко...
Гірка Марія
Вертаю у себе, як річка з розливу,прискоривши в руслі життя течію А був же широким… А був же й щасливим,коли відчував всю безмежність Ніхто не спиняє мене, не гукає —ні ясен, ні шпиль, а ні ти на шпилі,лиш слово високе приховує каміньта ...
