1 min read
Слушать(AI)“Від листопаду вседенного”
Від листопаду вседенного,від неба надто голубого,від яблука — така студінь,що, наче кригу, власну тіньб’єш закаблуком — і
Яка холоне жовта мить!
В бадиллі жил, в загуслій крові,в очах — дрімає жар любові,а в голосі — густі
Сніги, о доле, відведи!
Листки на дзеркалі водивідтінюють глибокий холоді свідчать: ти був молодим,неначе клен, що згас поволі.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Відбиток ІІ
Безглуздя самоти — це мимрення під ніс;це — чути лиш себе, до себе ж обзиватись,немовби голос твій в с в оє кубельце вріс,повітря ж надовкіл намощене, як вата Виходить з себе в ніч, виходити в астрал,вертаючись назад у страсі на світанні,і вм...
Дол
Позичивши неба, навиклий до зміни, до гострого простору, до України, до слова, а слова не скаже ніхто, — вуста поіржавив — приходь, німото!Як холод — то хутко вмуровуєш в лід,
Через товщу простору та часу
Далекий поклик зваби та жаги,журо моя, далекосте співуча:вже вийшов голос мій за берегиі обрій перевищив, наче кручу О невимовносте, нетанність крижана,вже крізь яку і зелень проступила Та в поклику ні берегів, ні дна,і зглибити його, як...
Земні дарунки
В безтурботному дозвіллідень проходить… і Райські яблука дозрілірвеш без страху-каяття Знехотя губами ловишягід китицю вабкуі напоєм яблуковим(що в тоненькому струмку)спрагу втолюєш палку Хто там копієм скородитьперелоговий шпильок,...
