В безтурботному дозвіллідень проходить… і
Райські яблука дозрілірвеш без страху-каяття.
Знехотя губами ловишягід китицю вабкуі напоєм яблуковим(що в тоненькому струмку)спрагу втолюєш палку.
Хто там копієм скородитьперелоговий шпильок,урожайно йому вродитькарлючиння та пісок.
Він, дивак, того не знає,що вже простору немає:все з усього випливає,час спростовано давно.
Є дозвілля і
Світ — немов діжа порожня,а розчина в ньому — ти,і з тобою все тотожне:порошина кожна — ти;сонце, зорі і світи —ти!
Все постало з твого лона,тим-то щедро користаймедом, сонцем, виногроном;повзай поповзом, літай,деревом рости розлого,падай каменем згори,глянь, по всіх-усіх дорогах —світ несе тобі дари:вовчі ягоди, крушину,синій камінь, блекоту,печерицю світло-синю,невимовну гіркоту.
Рівне, гостре, кругле, гнуте,всі відтінки, кольори,повні пригорщі цикути —не замислюйся, бери!***
