1 min read
Слушать(AI)“Від листопаду вседенного”
Від листопаду вседенного,від неба надто голубого,від яблука — така студінь,що, наче кригу, власну тіньб’єш закаблуком — і
Яка холоне жовта мить!
В бадиллі жил, в загуслій крові,в очах — дрімає жар любові,а в голосі — густі
Сніги, о доле, відведи!
Листки на дзеркалі водивідтінюють глибокий холоді свідчать: ти був молодим,неначе клен, що згас поволі.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Колискова
Озираюся: день стертий з пам’яті… І стискається тіло, і нуриться в ніч Страх мов шашіль в тобі Голос стиснувсь
Середжнив’я
Вже повна жменя шумовиння, Зерно розпарене горить Летить рука над гоном І сіє стиглі кольори
Прірва часу
Подвійний образ птиці на водівколихував настояну тривогу Саморухливі хмари молодічиталися, як послання від І синь як сон… нурлива глибина,повітрокрилі бабки носять Краса твоя велична, хоч сумна,у ній мені незатишно —
До життя
Прихилля серця, мови любота, —з твоєї ласки шовк — ніжніше дихать,я маю все, і навіть гіркота,щоб смак не втратить, підмішалась стиха Є в мене все: вода, в солянці сіль,і хліб в спідушці на листку латаття,і день, що йде поволі звідусіль,аби й...
