До життя

Прихилля серця, мови любота, —з твоєї ласки шовк — ніжніше дихать,я маю все, і навіть гіркота,щоб смак не втратить, підмішалась стиха.

Є в мене все: вода, в солянці сіль,і хліб в спідушці на листку латаття,і день, що йде поволі звідусіль,аби його любов’ю привітати.

Та є ще ти — безмежна щедрота,ласкавістю, довірою

Отак би й жить, минать свої літаі обертать в набуток кожну втрату.

Отак би й жить без марниці весь вік,щоб радощами серце надолужитьі дням своїм забути назву й лік,тому що ти зі мною у подружжі.***