Признаюся із жалем: я тікаю від проблем,в мене слава лиха, я — мовляв — не
Я ж люблю всіх дівчат, хоч усі вони кричать,щоб нарешті я вибрав з-поміж них.
Була в Канаді осінь — заманив мене ліс:
Надійка сниться й досі у сяйві жовтих кіс —та Наталка чарівна — кожній княжні рівня —моє серце зігріла в зимі.
Серед зелені трав, як настала весна,
Ніну я запізнав — ах, була весна!
Та запахло літом з піль і закоханих хмільзнов запаморочив розум мій.
Ах, друзі молоді, порадьте у біді:як виректись любові, коли вона — мій лік?
Люблю дівчат усіх — це мій найбільший гріх —надто пристрасний я чоловік.1972
