Я хочу на озеро Світязь

Я хочу на озеро Світязь,в туман таємничних лісів.

Воно мені виникло звідкись,у нього сто сот голосів.

Воно мені світить і світить,таке воно в світі одне.— Я Світязь, я Світязь, я Світязь!

Невже ти не чуєш мене?!

І голосом дивним, похмурим,як давній надтріснутий дзвін:— Батурин,

Батурин,

Батурин! —лунає мені навздогін.

Я річку побачила раптом.

Питаю: – А хто ж ти така?— Я Альта, я Альта, я Альта! —тонесенько плаче ріка…