Колись дурною головою

Колись дурною

Я думав:

Горенько зо мною!

Як доведеться в світі жить?

Людей і господа хвалить?

В багні колодою

Валятись, старітися, гнить.

Умерти й сліду не

На обікраденій

О горе! горенько мені!

І де я в світі заховаюсь?

Щодень пілати розпинають,

Морозять, шкварять на огні!»21 іюля [1859 г.],

Черкаси