Переінакшив все минуле:тепер тебе там не було.
Був гайворон замість зозулі,та й то лише з одним крилом.
Був степ, напоєний вітрами,і спис, засторчений в блакить,—і нас вже не було між нами,була якась тривала мить…— Стривай… Але ж було минуле!— Був гайворон… і степ… і
То тебе доля, як зозуля,мені підкинула
Я падкупав в сліпій нетяміі власним тілом зігрівавні, не пташа — кричущий камінь,що лиш поживи вимагав.
І я помітив, світе правий,що я малію… ти ж —
Моє гніздо було кривавим —твоя жада не знала меж.
І рани на собі помітив,що заподіяні вві
У вирій вже не відлетіти,бракує сил злетіть
Твоє крило я стис щосили,та ти знялась у височінь.
І я упав… І однокрилакружляє наді мною тінь.
Я гострий крик заніс угору,та він, отверднувши, завис.
Ти промовляєш: — Nevermore*,щомиті падаючи вниз…***_______________________________* Ніколи більше (англ.).
