1 min read
Слушать(AI)На спадку вечора
Не віддзеркалює водауже ні хмар, ні птахів.
І сонце, випавши з гнізда,вниз покотилось з даху.
Перехилились голоси—аж мур небесний тріснув,та з тріщин краплями росипросочувалась
І позліталися давноу вулик звуки й бджоли.
А з кухви молоде виновже цебенить додолу.
В кубельці світла груші сплять,хоч тонко скло дзенькоче,і кругла місячна печатьскріпила аркуш ночі.
А з-під острішка виноградна стіл схололий блима.
І брата віддзеркалив братширокими очима.
Відсутня відстань — в дзеркалахбезмежна перспектива,
І неньки тінь покрай столазасвічена щасливо.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Пам’ятати
Відкриваю пам’ять, наче трухлу скриню:всякого непотрібу в іскрах Шапка-смушка, драний кожух,пір’я на подушку, зваляний Наповіщо дати Числа та віки
Стожарні
Струмує з повітря обличчя забуте,розмитий хвилюється глиняний хутір,і погляд, удивлений в поле хвилясте,поволі воложиться, лагідно гасне Безмежність давно уже стежить за мною,проте не розгледіти за пеленоюні сліз, ані згадок, ні навіть думок:...
Вишивки
І скопала грядочкузавбільшки із латочку Посадила квіточку —червоненьку цяточку Рости, рости, квіточко,під вікном все літечко Квітонька не виросла —до коріння вигасла
По цей бік явини
Зріднився, зодностайнивсь, І поштовхи відчув земні у тілі Підносивсь дух, а тіло бгалось вниз,і прибувало світло Цвітінням стать, білінням