Над Дніпровою сагою

Над Дніпровою

Стоїть явор меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

Яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,

Мов козак той зажурився.

Що без долі, без

Та без вірної дружини,

І дружини, і

В самотині посивіє!

Явор каже:

Та в Дніпрові скупаюся».

Козак каже:

Та любую пошукаю».

А калина з

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка, із

Виходжаючи, співають;

Повбирані,

Та з таланом заручені,

Думки-гадоньки не мають,

В’ються-гнуться та співають.24 іюня [1860,

Петербург]