Апокаліпсис
Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюетитяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюремі в’язнів по ночах відвідують коханки і комети,і місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром.
Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.
На зорях, мов на стінах, цвіль, черва,зелінка й
Обличчя в’язнів миє місяць синім і холодним сяйвомаж обростуть за ніч, мов круглі пні, кошлатим мохом!
Підземних рік слизьке, примарне зілля,мокрі зорі й змії,долини місяця оброслі горіховим гаєм.
Сто днів і сто ночей ідуть руді дощі і вітер віє,вода підноситься і зорі й тюрми заливає.
Де не оставсь на каменю ні камень, де зрівнялись горизнов мулярі нову тюрму будують з брилквітчастих.
Цвіте під шибеницями багряне квіття мандрагори,і мотуз вішальників для живих приносить щастя.1936
Антонич Богдан-Ігор
Другие работы автора
Тюльпани два
Тюльпани два, мов ти зо мною,на двох краях життя пустелідаремне кличуть, лиш водоюйдуть світла золоті тунелі Червоне полум’я двох квітівкрізь сіру тінь, крізь сіру тишу Так родяться мистецтво й мітиіз туги за далеким, За кращим, біл...
Півонії
Червона молодість півоній Яка краса Яке п’яніння Візьми моє чоло в долоній оборони, моя весіння
Автобіоґрафія
В горах де ближче сонця, перший раз приглянувся небу,тоді щось дивне й незнане пробудилося у мені,і піднеслася голова, й слова прийшли до уст зелені Тепер — де б я не був і коли-небудь,я все — п’яний дітвак із сонцем у кишені А як зійшов...
Балада про блакитну смерть
Примарні камениці і коші подвір’їв,мов нетрі мороку, вузькі і мокрі сходи,провалля ночі, що його ніхто не зміряв,і смуток темних брам, і цвілі млосний подих Зім’ятий і заляпаний паперу клаптик,коротка, проста записка: Ніхто не винен,злоч...
