Коробка радієва й квіття.
Крізь чорну скриньку йде музика.і душі квітів світлом світять,що з нього ясність б’є велика.
Дрібненька флора звуків, човенмелодій на морях етеруі світла з квітів вечір повензмінив кімнату в чар – печеру.
А знизу під концертом квіття,мов кара за краси провину,жде кіш подвір’я — царство сміття,де квіти й звуки згодом згинуть.
Дивись у яму мертвих квітів!
О, чи зумієш, майстре сяєв,своє мистецтво протерпіти?
Не тільки їх краса карає.
