1 min read
Слушать(AI)Поворот
Вернувся я, де вільхи й риби,де м’ята, іви, де квітчасті стіни;і знов цілую чорні скиби,припавши перед сонцем на коліна.
Ой, похилилось надо мною,як мати понад сином, полум’яне.
І знов мене земля напоїть,мов квіт росою, поцілунком тьмяним.
І чорні скиби, й сині плавні,на плоті хмари, наче плахти, висять.
Тут я у кучерявім травніпід вільхами і сонцем народився.23 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Елегія про ключі від кохання
1Зелений лист, крилатий ключ,і веретено і обруч,і знов сп’яняє, як сп’яняла,похмільна юності кабала Палати знов і знову мерзти,кохати знов і знов п’яніти На пальці елегійний перстень,на серці елегійний квітень Містечко в сяйві ночі ...
Ідеал
На синьому безмежжі океану,де не догляне навіть людське око,високо, аж до хмар, в імлах глибокосамітний острів серед хвиль пеану На острові, так каже казка,теменні скарби десь лежать закляті Горять моряцькі очи у завзятті,жага бушує в ду...
Франко
Не легко відійти в країну вічності німу,хоча яка була б дорога днів трудна і сіра На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йомужиття з долоні випало, немов розбита ліра Учитель і поет, виховник, будівничий, щобуло для нього кожне слов...
Вірш про вірші
Чоло в долоні похили,чоло в долоні похили В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти,крізь шибу туги будеш в очі місяця глядіти туман обійме ночі злий,туман, що в кольорі золи Півкола на водірозвівши,поволі місяць сів
