Люблю не раз вертатись до старого табурету,де кілька книжечок лежить завинених в газету.
Коли з-за неба виринає ніч назустріч дневі,мов спомин, випливають із полиць слова вишневі.
Слова, що пахнуть житом, сіном, сонячними днями,надихані землею та навіяні вітрами.
Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.
Зникають речі, розвіваються довкола стіни.
Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.
