Циган на толоці

Вийшов циган на толоку,

Косить, бідний, косить

А господар

Цигана не просить,

А дав чарки понюхати,

Хліба

Та й знов таки

Цигана косити.

І скривився циганюга,

Косить, бідний, косить,

А господар

Цигана не просить.

А знов чарки понюхати,

Хліба

Та й знов таки

Цигана косити.

Ізнемігся бідний циган,

Косить і не косить,

Аж під вечір пан

Вечеряти просить.

Просить його до світлиці,

Садить на посаді,

Наливає чарку,

Такий циган радий!..

От подали сироватку,

Циган уплітає,

Аж тут кума

З печі висуває.

Кинув циган сироватку,

До другого взявся.

Лигав-лигав вареники,

Аж розперезався.

Далі годі!

Сидить циган,

Тільки поглядає,

Аж тут кума

З печі висуває.

Гекнув циган — та й із хати,

Не хоче і

Вміли, — каже, — наварити

Не вміли подати!»