Вийшов циган на толоку,
Косить, бідний, косить
А господар
Цигана не просить,
А дав чарки понюхати,
Хліба
Та й знов таки
Цигана косити.
І скривився циганюга,
Косить, бідний, косить,
А господар
Цигана не просить.
А знов чарки понюхати,
Хліба
Та й знов таки
Цигана косити.
Ізнемігся бідний циган,
Косить і не косить,
Аж під вечір пан
Вечеряти просить.
Просить його до світлиці,
Садить на посаді,
Наливає чарку,
Такий циган радий!..
От подали сироватку,
Циган уплітає,
Аж тут кума
З печі висуває.
Кинув циган сироватку,
До другого взявся.
Лигав-лигав вареники,
Аж розперезався.
Далі годі!
Сидить циган,
Тільки поглядає,
Аж тут кума
З печі висуває.
Гекнув циган — та й із хати,
Не хоче і
Вміли, — каже, — наварити
Не вміли подати!»
